Оповідання "Як хлопці мед поїли"

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе.

Зраділи хлопці: давно не були в дідуся. У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають.

Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала. 

Подякував дідусь і каже:
- Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками.

Побігли хлопці у садок, наїлися яблук.

Дідусь поставив на столі тарілку меду. Взяли вони по ложці й не можуть більше. 

Зібралися хлопці додому. Дав дідусь баночку меду й каже:
- Хай і мама покуштує.

Пішли хлопці. Дорога далека. Захотілося їсти.

Сіли під вербою, з'їли трохи меду. Та й знову йдуть. 

Захотілося їсти ще дужче. Ще сіли, наче й небагато з'їли, а меду лишилося тільки на денці.

Ще раз сіли... Баночка стала порожня.

Підійшли до хати, сіли під явором та й думають: «Що ж мама скаже?»

Вийшла мама з хати, дивиться - хлопці плачуть:
- Чого це ви плачете? - стривожилася мати.

Розповіли сини, як мед поїли. Мама зраділа, сміється. Хлопці дивуються, питають:
- Мамо, чого ви радієте?
- Того, що ви плачете...